Челпанов, Георгій Іванович

Челпанов, Георгій Іванович (1862, Маріуполь - 1936) - рос. філософ, психолог, логік. Протягом 15 років (1892 - 1906) викладав філософію, логіку та психологію в Київському ун-ті. Од 1907 до 1923 р. - проф. Московського ун-ту. Засновник і директор (1912 - 1923) Московського психологічного ін-ту. Особливе місце у творчій спадщині Ч. займає критика матеріалізму з позицій психофізичного паралелізму. Ч. виходив із визнання принципової різниці між природою фізичних та психічних явищ, а також способів їхнього пізнання. Світ психічного пізнається за допомогою методу самоспостереження внутрішнього досвіду, світ фізичного—за допомогою методу зовнішнього спостереження (або зовнішнього досвіду). Гносеологічна концепція Ч. підпорядкована тезі про те, що пізнання здійснюється за допомогою апріорних форм мислення, які не виводяться із чуттєвого досвіду, а є продуктами самостійної діяльності людського духу. Ч. був переконаний, що апріоризм Канта є основою теорії пізнання. Апріорні поняття - передумова досвіду. Ч. розрізняв психологічну і гносеологічну апріорність. Перша полягає в тому, що поняття - це функції самої свідомості, друга - що вони є логічною передумовою сприйняття, або досвіду. Апріорний характер, за Ч., мають також закони логіки, позаяк вони виводяться не із зовнішнього, а з внутрішнього досвіду (із спостереження за діяльністю самого духу). Водночас Ч. наголошував на тому, що сутність пізнання неможливо з'ясувати, якщо існування об'єктивного світу ставити в цілковиту залежність від чинника свідомості. Відчуття є вказівкою на існування чогось іншого, що виступає його причиною, воно - результат взаємодії між нашим психофізичним єством і незалежною від нього реальністю.

[br]

Осн. тв.: "Проблема сприйняття простору у зв'язку з вченням про апріорність і природженість" (ч. 1-2, 1896 - 1904); "Вступ у філософію" (1905); "Психологія" (1909); "Демократизація школи" (1918); "Психологія і марксизм" (1925).